Коли потрібно йти, шановні Засновники:

Коли роль у компанії особисто не драйвить. Сила нелюбові засновника набагато сильніше впливає на майбутнє компанії, ніж будь-якого іншого співробітника — все може залишитися при дорозі.

Коли ви в ролі, яку не в змозі виконувати або швидко освоїти. Не те і не туди будете сіяти. Як зрозуміти? Може замовити незалежний профіль вимог на роль і пройти чесну оцінку? Краще регулярно її проходити. 360 градусів на себе улюбленого і KPIs. Джека Уелча оцінювали “підлеглі”.

Ну і звичайно, коли вважаєш, що вже все знаєш. Тут близький пункт 1.

Куди йти?

У теж саме сіяння, тільки з іншим наповненням. В ідеалі, в чітко визначену в компанії системну роль. З розумінням, за який процес і з ким відповідаєте, у чому реально берете участь, а в чому ні. Навіть якщо це про роль Візіонера: “формування Візії та лідерство в її впровадженні” — це цілком зрозумілий процес. Щоденний процес. Від стимулювання народження Мега-Ідеї, створення для неї умов в компанії, до випуску нового продукту і стійких результатів у Споживача та на рахунку компанії. Кому потрібна Візія без матеріалізації?

Звичайно йти в місію, яка подобається і на яку здатний дорости в цільовий для компанії проміжок часу, а не коли-небудь.

Прощавай операційка, привіт стратегічна операційка! 🙂 Адже так: візіонування, стратегування, інвестування, створення бізнес-екосистеми — це операційка, тільки стратегічна, в режимі 24/7.

Компанію точно не можна залишати в разі, якщо:

1) Вона знаходиться в своєму розвитку на першому-другому рівні зрілості (організоване ручне управління з рідкісними вогнищами системності).

2) Потужної ідеї бізнесу, як джерела для довгострокового зростання і розвитку компанії немає. “Наймані” менеджери в дуже рідкісних випадках можуть і хочуть її створювати.

Більше того, зі свого досвіду скажу, компанію в принципі не повинен залишати засновник. Йдучи, рвуться унікальні зв’язки в системі. Те, що її народило, запустило джерело, створило особливу душу. Хто практикує системний підхід, мене точно зрозуміють.

Але засновник може і “повинен” з певною регулярністю переглядати свою роль в компанії, переглядати модель володіння. Сьогодні підприємець, завтра виконавчий директор, потім стратегічний архітектор, потім візіонер. Мажоритарій, міноритарій, інвестор. Послідовність не обов’язково лінійна. Адже є ще своя персональна Візія, свої можливості та обмеження. Їм точно змінювати не можна. І, безумовно, розуміння: “Що потрібно компанії, щоб вона росла, розвивалася, капіталізувалась.”

“Власник-засновник така ж людина, як і інші. Ні більше, ні менше. З розумінням цього бувають складності. Але це інша історія 🙂

Підписуйтесь на Strategic Insights, telegram-канал зі щоденним оглядом глобальних трендів і бізнес-інсайтів.

АВТОР: Оксана Щегельська керуюча партнерка Strategic